« ... ти до плеча мене притулиш безсмертним рухом скрипаля ... »

Візьми мене у свої сни наповнені печаллю
Торкнись до мене холодом своїм
Чаруй мене казковою нічною даллю
Де сни твої вмить перетворюються в дим

 

Зігрій мене вогнем тим несказанним
Яким ніхто зігріти досі не зумів
Так хотілося стати тобі бажаним
Та увійти до світу твого снів

Грай музику, яку ніхто не може чути, пиши листи невидимим пером
З’явися там, де ти не можеш бути, стань доброю, будучи злом

Прийми мене в свої обійми
І потанцюй зі мною танець самої самоти
Я буду сам нажаль не з ними
У тому місці, де нема доріг, щоби іти

Скажи слова, яких не існує, відчуй почуття досі невідомі всім
Моє серце твій прихід відчує, у цьому залі нами сповненім пустім

Неси мене на своїх крилах
Кривих, та зламаних в дощах
Неси, це лише в твоїх силах
Я відбиваюсь у твоїх очах

Прости усі майбутні негаразди
І серце своє відчини
Мій світ сповнений багнету та відрази
А ти – це світлий цвіт весни

Прийди і поведи мене з вітрами, у далечінь прозорих снів
Ти ніжно обійми руками, я так давно цього хотів

Неси мене на своїх крилах
Кривих, та зламаних в дощах
Неси, це лише в твоїх силах
Я відбиваюсь у твоїх очах

( Ліна Костенко )

Так.

Что-то я забросила тему о скрипках... вернее - тему  песни о скрипках.
Наверстаю упущенное?
Сегодня - необыкновенная песня. 

На  великолепные стихи Украинского поэта - Ю. Рыбчинского.

Сегодя - песня на стихи  - украинские.

 Бооже, как я люблю эту песню ( а кто - нет?)
 Столько щемящей грусти и любви - в этих напевах.

Столько безысходности и всё-таки ... лиризма.

Недумано, негадано

забігла в глухомань,

де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м"ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!

Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.

Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, -
я п"яна, п"яна, п"яна
на все своє життя!

( Ліна Костенко )

Её потрясающе когда-то исполнила

(и по сию пору поёт )

родниковым своим, неповторимым  голосом 

Великая Украинская Певица - Нина M.  Матвиенко.

 « Нина Матвиенко – одна из немногих исполнительниц, к которым с почтением и вниманием относятся все поколения слушателей, от младенцев и до седовласых »

( у меня уже была одна тема с её песней : 

http://www.sundukova.com/2009/03/blog-post_18.html ) 

« Матвієнко Ніна Митрофанівна (10 жовтня 1947, Неділище) — українська співачка, народна артистка України з 1985, Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 

1988, Герой України. Народилася 10 жовтня 1947 р. в с. Неділище Житомирської області. 

Навчалася в інтернаті для дітей з багатодітних родин у селі Потіївка Радомишльського району Житомирської області. З 1968 року, по закінченні вокальної студії при Українському народному хорі ім. Г.Верьовки, — його солістка. 1975 року закінчила Київський університет.»

 

« Матвиенко Нина Митрофановна (укр. Матвієнко Ніна Митрофанівна; род. 1947) — известная украинская певица, народная артистка Украины (1985), Лауреат Государственной премии УССР им. Т. Г. Шевченко (1988), Герой Украины (2006).» 

 

 

Многие пытались петь эту балладу о любви. 

Мне не нравится в исполнениии -  на "Двух звёздах" - Т. Гвердцители.

http://www.youtube.com/watch?v=bSF9uUPcNMs

Ещё и потому, что она переврала слово:  не -  була, а  надо - луна...

http://www.youtube.com/watch?v=1yh2os2LGyg

 Таисия Повалий исполняет по-своему, тоже неплохо.

 А вот в исполнении молодой певицы Ульяны Суворовой...

( в тюбике не нашла, нашла в контакте. ру , кто вхож в ту клумбу(с) 

 - можете найти и послушать.

В её исполнении - целая исповедь: любви, тоски...

исповедь неразделённой любви.)

 Слушаем? Сопереживаем?

И ... любуемся?

( если получится? Живопись - необычна. 

Но - под настроение)

« Чарiвна скрипка »

Стихи - Юрий Рыбчинский.
Муз. - Игорь Поклад.

« ...её голосом, её душой оживает не только песня, но и – сердца тех, кто слушает. 

Где бы они ни жили, на каком бы языке ни разговаривали – Нина Матвиенко каким-то волшебным образом умеет выпускать наружу свет этого мира, 

делать его близким и понятным, теплым. 

Даже – когда выпевает настоящую боль и печаль ... »

 

 

Я не скажу і в пам"яті -

коханий.

І все - таки,

згадай мене колись.

Ішли дві долі різними шляхами.

На роздоріжжі долі обнялись.

( Ліна Костенко )

Сіла птаха білокрила на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля ...

Покохала, покохала я до болю

Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною,

Заблукала та мелодія в гаю.

В гай зелений журавлиною весною

Я понесла своє серце скрипалю.

Йшла до нього, наче місячна царівна,

Йшла до нього, як до березня весна.

І не знала, що ця музика чарівна

Не для мене, а для іншої луна ...

Відміна: (проигрыш)

Сіла птаха білокрила на тополю,

Сіло сонце понад вечір за поля.

Покохала, покохала я до болю

Молодого, молодого скрипаля ...

Вот такая песня.

На  певучем, нежном  украинском языке.

Когда-то вычитала, что украинский язык - по своей напевности - 

занимает 2-е место в мире ( после итальянского).

И ... поверила.
 А потому что однажды услыхала - вживую - напевную ту речь ...

Однажды ( отдыхали в Крыму)

познакомились с необыкновенной семьёй 

(и подружились )

Из-за Карпатья. 

Кaaaaк же она мило - напевно - его звала: Вооолодья...
 Мы переписывались. 

Однажды  пришло письмо: Володя погиб в автокатострофе...
 *помолчала*
 А вы вслушались  и в музыку, и стихи?
 Как же  оголяюще-раняще звучат в своей  откровенности эти строчки:

Покохала, покохала я до болю...

 Полюбила, полюбила я до боли...

Йшла до нього, наче місячна царівна,

Шла к нему, как лунная  принцесса...

Йшла до нього, як до березня весна.

Шла к нему, как к Марту - Весна...

І не знала, що ця музика чарівна

И не знала, что эта музыка - чарующая

Не для мене, а для іншої луна ...

Не для меня, а для другой - звучит...

(подстрочный перевод мой- Трень-Бреньковский)

 Не для меня...а для другой ...

До чего же нестерпимо больно.

* я заслушалась ... разрыдалась ... нервы - ни к чёрту(с) *

 А для страницы  с этими  напевами тоски и боли, с проникновенной поэзией Украинской поэтессы Лины Костенко - совершенно ( на первый взгляд) необычная живопись современного Финского художника-самоучки - Jarmo Korhonen.
 Ну.... вот такие сложились ассоциации.

А потому что в сюжетах его живописи - стоoooлько боли и тоски.

И, кстати - скрипки тоже есть.
 Ну ... Не "рисовать " же - под каждой стихотворной строчкой - скрипки?

Их и так уже было ( см. - вниз !) предостатошно.
 А эта песня -- и о скрипке/скрипаче и о многом ( да? ) другом ...

О художнике мало информации.
Лишь:

« Jarmo Korhonen(Lui Grande)
Jarmo Korhonen.
 Turku, Finland
also known before as Jarko aka Lui Grande aka Luis Bunuel Durante.

Shows:

2001 Turku, Galleria Galilei
2001 Tampere, Galleria Galilei

2002 Turku, Galleria Regina
2003 Keuruu, Kamana

2004 Tukholma, Suomi Galleri
2004 Salo, Sininen Talo

 
2004 Raisio Mylly (The Art of JarKo)
2004 Turku, Galleria Galilei

2005 Turku Forum (The Art of JarKo)
2005 Turku, Galleria Galilei
2006 Turku, Galleria Galilei»

І день, і ніч, і мить, і вічність,
і тиша, і дев’ ятий вал —
твоїх очей магічна ніжність
і губ розплавлений метал.

В ніч високосного притулку —
коли йде обертом земля —
ти до плеча мене притулиш
безсмертним рухом скрипаля.

( Ліна Костенко )